Peugeot на якому їздив ЕНЦО ФЕРРАРІ

“ЙОГО ЗВИЧАЙНИЙ Peugeot” або на чому вважав за краще їздити ЕНЦО ФЕРРАРІ

“Хочете автомобіль як у синьйора Феррарі? Для цього зовсім необов’язково бути мільйонером! Всього $1992 і ви отримаєте новенький FIAT 128 – найпопулярніший автомобіль Європи та машину, на якій воліє їздити сам власник легендарних “гарячих жеребців”!

Як заведено говорити, це було б смішно, якби не було так сумно. У 1969 році головний промисловий конгломерат Італії – FIAT – придбав 50-відсотковий пакет акцій головної автомобільної скарбниці нації – Ferrari. Чи можна назвати це де-факто встановленням контролю над фірмою з Маранелло? Ну якщо по-великому рахунку, то, мабуть… Принаймні тепер старому Енцо довелося погоджуватися на малоприємні подекуди речі. Серед яких буде участь у рекламній зйомці першої передньопривідної малолітражки FIAT — моделі 128.

І ось Енцо, що засунув руки в кишені пальта, своїм фірмовим орлиним поглядом з-під темних окулярів свердлить об’єктив суєтного фотографа. На задньому плані в тіні людини-гіганта скромняга FIAT здається готовий повіситись від власної незначності.
— Будь ласка, посмішку, синьйоре Феррарі! — майже з благанням у голосі просить хлопець із камерою. І губи втомленого генія на міліметр розповзаються в зневажливій усмішці.

Звісно, хто платить, той і замовляє музику. Вже Енцо розумів це краще за будь-кого. Гонка озброєнь у F1 вимагала все нових засобів, а доступ до бездонних сейфів ФІАТа явно коштує кількох маленьких принижень, тим більше де-юре Ferrari зберігала незалежність. Ну, подумаєш, доведеться сфотографуватися поруч грішним туринським хетчем. Прикро що доведеться пересісти з Peugeot на щось інше… Але чого не зробиш заради улюблених перегонів?

Стоп-стоп. От зараз хіба не круто було? На мою думку так дуже. Ну а як ще реагувати на той факт, що людина, яка могла б дозволити собі їздити на будь-якому автомобілі світу, віддає перевагу скромному транспортному засобу французьких буржуа? Тим не менш, факт, кажучи іншими словами – Ferrari їздив на “Пежо”!

Не подумайте часом, що Енцо як той шевець, який без чобіт — у сенсі будував найшвидші машини у світі, а сам не вмів водити машину. Вмів. Ще як умів! Зрештою на зорі своєї унікальної кар’єри Енцо мав славу перш за все пілотом. І нехай зірок з неба він не вистачав, але й перемоги на його рахунку значилися. Інша річ, що після народження сина він твердо повісив шолом на цвях, а в післявоєнні роки чим далі, тим частіше став користуватися послугами особистого шофера.

Ок, їздити самому чи з найманим водієм – це особиста справа кожного. Але чому Енцо як особистий транспорт не вибрав щось дороге, розкішне та пафосне? Відповідь на поверхні — тому, що була дійсно скромною людиною, яка не схильна до зовнішніх ефектів. Гоночні автомобілі та перемоги у перегонах – ось єдине, що займало його на всьому білому світі. А скільки метрів у машині, де потрібно їздити на роботу? Та яка різниця…

Як вибір “Комендаторе” впав на Peugeot? Достовірно це сказати досить складно. Хтось стверджує, ніби увагу на французькі машини Енцо вперше звернув завдяки сестрі дружини, яка жила на Лазурному березі та їздила на Peugeot. Схоже на правду? НЕ занадто. Щоб владний, рішучий Феррарі так просто взяв і піддався впливу родички по лінії дружини? Вкрай сумнівно…

Швидше вже річ у тісних дружніх та ділових відносинах між Енцо Феррарі та Джованні Батісто Фаріною на прізвисько “Малюк”, тобто “Пінін”. Серед робіт засновника та власника кузовного ательє Pininfarina значилися не лише італійські баркетти та берлінети, а й французькі седани. Кажуть, саме Баттіста нашіптав Енцо багато хорошого про просторе, комфортабельне, стильне Peugeot 404, а Мартіно Севері кмітливий дилер французького бренду з фірми “Інтеравто”, а також і хороший знайомий Енцо, подсуетился і доставив машину в розпорядження головної людини Маранелло.

Цікаво, що 404-й седан, а спочатку йшлося саме про нього, був у досить простій комплектації. Класичний триоб’ємний нотчбек світло-сірого кольору та з бордовим салоном. Жодних особливих доробок у Маранелло влаштовувати не стали. Бронювання кузова та стекол, радіозв’язок у салон — та ні боже мій! Список доопрацювань обмежився встановленням керма Nardi та додаткових протитуманних фар від Lancia Flaminia. Все готове, шефе, можна їздити!

Теоретично на місці 404-го можна уявити будь-який інший седан того часу: італійська, скажімо, та ж Lancia, а то й Alfa Romeo або німецька, скажімо, Mercedes-Benz. Але ось заковика – всі ці бренди в різні роки ставали суперниками Ferrari на гоночних трасах. Ну і як виглядав би синьйор Феррарі, якщо роз’їжджав на машині від конкурентів? Проте Peugeot у цьому сенсі здавався ідеальним вибором — у 60-70-х роках французька марка захоплювалася лише ралі, які у свою чергу зовсім не цікавили Енцо. Коротше, це був союз, укладений на небесах…

На “Пежо” Комендаторі їздив довго. Коли сам сидячи за кермом, а іноді сідаючи в крісло переднього пасажира і передаючи керування своєму особистому помічнику, який успішно поєднував функції водія та охоронця. З лютого 1969-го до серпня 1988-го, коли Енцо не стало, цю почесну роль виконував Діно Тальядзуккі. Ну а починаючи з 1972-го коли великого боса стали все сильніше турбувати колінні суглоби і зір, що погіршився, він практично завжди сідав праворуч.